Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 жовтня 2016 року Справа № 904/148/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого - суддіГрека Б.М., - (доповідача у справі),суддів :Кондратової І.Д., Малетича М.М.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скаргиМіністерства інфраструктури України, Державного підприємства "Придніпровська залізниця"на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 28.07.16у справі№904/148/15господарського судуДніпропетровської областіза позовомМіністерства інфраструктури УкраїнидоДніпропетровської міської ради, Виконавчого комітету Дніпропетровської міської радитреті особи1)Державне підприємство "Придніпровська залізниця", 2)ОСОБА_4, 3)ОСОБА_5, 4)Комунальне підприємство Житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство Красногвардійського районупровизнання недійсним рішення за участю представників від:позивачаРуденко С.О. (дов. від 15.03.16),відповідача-1 відповідача-2не з'явилися, були належно повідомлені, не з'явилися, були належно повідомлені,третя особа-1 третя особа-2 третя особа-3 третя особа-4Руденко С.О. (дов. від 01.07.16), не з'явилися, були належно повідомлені, не з'явилися, були належно повідомлені, не з'явилися, були належно повідомлені

В С Т А Н О В И В :

Міністерство інфраструктури України звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Дніпропетровської міської ради про визнання недійсним рішення Дніпропетровської міської ради від 26.02.03 №35/7 "Про прийняття майна у комунальну власність територіальної громади міста та подальше його використання" у частині прийняття у комунальну власність територіальної громади м. Дніпропетровська майна у вигляді нежитлових приміщень №87 та №88, розташованих за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Канатна, 18; визнання недійсним рішення Дніпропетровської міської ради від 19.11.03 №11/13 "Про прийняття у комунальну власність територіальної громади міста обласних житлово-комунальних підприємств "Південне", "Центральний", "Лівобережжя"" у частині прийняття у комунальну власність територіальної громади міста обласного житлового-комунального підприємства "Південне" з майном у вигляді нежитлових приміщень №87 та №88, розташованих за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Канатна, 18.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 10.12.15 у справі №904/148/15 (колегія суддів у складі: головуючий-суддя Мілєва І.В., судді: Кеся С.Б., Суховаров А.В.), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 28.07.16 (колегія суддів у складі: головуючий-суддя Сизько І.А., судді: Величко Н.Л., Кузнецова І.Л.) у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із судовими актами у справі, Міністерство інфраструктури України та Державне підприємство "Придніпровська залізниця звернулись до Вищого господарського суду України з касаційними скаргами, в яких просять їх скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги та заперечень на неї, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, рішенням Дніпропетровської міської ради від 26.02.03 №35/7 "Про прийняття майна у комунальну власність територіальної громади міста та подальше його використання" вирішено прийняти у комунальну власність територіальної громади м. Дніпропетровська майно спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області, що перебуває на балансі обласних житлово-комунальних підприємств "Південне", "Центральний", "Лівобережжя", "Аеродром", житлово-комунальної контори м. Дніпропетровська, розташоване на території міста, яке забезпечує колективні потреби виключно його територіальної громади.

Рішенням Дніпропетровської міської ради від 19.11.03 №11/13 "Про прийняття у комунальну власність територіальної громади міста обласних житлово-комунальних підприємств "Південне", "Центральний", "Лівобережжя" вирішено прийняти у комунальну власність територіальної громади міста обласні житлово-комунальні підприємства "Південне", "Центральний", "Лівобережжя" з майном, будівлями та спорудами, що перебувають на їх балансі відповідно до актів приймання-передачі від 18.08.03, 10.09.03 та від 12.09.03.

18.11.04 виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради, розглянувши лист управління житлового господарства міської ради від 20.09.04 №3/3396, прийнято рішення №3179 "Про внесення змін до рішень виконкому міської ради від 22.01.04 №277, від 16.02.04 №330, від 20.05.04 №1435 щодо передачі житлових будинків", яким зобов'язано комунальне житлово-експлуатаційне підприємство (КЖЕП) "Південне" передати на баланс Комунальному виробничому житловому ремонтно-експлуатаційному підприємству (КВЖРЕП) Красногвардійського району житлові будинки, у тому числі житловий будинок по вул. Канатна, 18 у м. Дніпропетровську загальною площею 3 832,8 м2.

Спір виник на підставі того, що на думку позивача, спірні рішення Дніпропетровської міської ради та виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради у частині, яка стосується нежитлових приміщень №87 та №88 у м. Дніпропетровську по вул. Канатній,18, порушують права власника цих приміщень - Міністерства інфраструктури України, оскільки суб'єктом управління державним майном, яке закріплено за ДП "Придніпровська залізниця", на момент передачі житлового фонду на баланс ОЖКП "Південне" було Міністерство транспорту України (наразі - Міністерство інфраструктури України).

Відмовляючи у задоволені позову, суди попередніх інстанцій виходили з того, що житловий будинок по по вказаній адресі разом з нежитловим приміщенням, яке знаходилося на балансі ДФСК "Локомотив" загальною площею 70,4 м2, було передано на баланс ОЖКП "Південне" відповідно до вимог ст.7 ЗУ "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності" (в редакції станом на час виникнення даних правовідносин), оскільки зазначеною нормою визначено, що з державної у комунальну власність передаються безоплатно житлові будинки (разом із вбудованими та прибудованими нежилими приміщеннями).

Вищий господарський суд України погоджується з висновками суддів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

За п.4 ч.1 ст. 268 ЦК України (у редакції, що діяла на момент винесення спірних рішень), позовна давність не поширюється на вимогу власника або іншої особи про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади АРК або органу місцевого самоврядування, яким порушено його право власності або інше речове право.

ЗУ "Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства" п.4 ч.1 ст.268 ЦК України виключено. Одночасно у п.3 ч.5 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства" зазначено, що протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом особа має право звернутися до суду з позовом про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади АРК або органу місцевого самоврядування, яким порушено право власності або інше речове право особи.

Згідно п.4 Указу Президента України "Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ними чинності" нормативно-правові акти Верховної Ради України і Президента України набирають чинності через десять днів з дня їх офіційного оприлюднення, якщо інше не передбачено самими актами, але не раніше дня їх опублікування в офіційному друкованому виданні.

Публікація ЗУ "Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства" у друкованому виданні "Офіційний вісник України" здійснена 23.01.12, отже, як вбачається з матеріалів справи позивач звернувся з позовом до суду 14.01.15 в межах строку позовної давності.

У ч.1 ст.2 ЗУ "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності" визначено, що об'єктами передачі згідно з цим Законом є: цілісні майнові комплекси підприємств, установ, організацій, їх структурних підрозділів; нерухоме майно (будівлі, споруди, у тому числі об'єкти незавершеного будівництва, приміщення); інше окреме індивідуально визначене майно підприємств; акції (частки, паї), що належать державі або суб'єктам права комунальної власності у майні господарських товариств; об'єкти житлового фонду, гуртожитки та інші об'єкти соціальної інфраструктури (навчальні заклади, заклади культури (крім кінотеатрів), фізичної культури та спорту, охорони здоров'я (крім санаторіїв, профілакторіїв, будинків відпочинку та аптек), соціального забезпечення, дитячі оздоровчі табори), які перебувають у повному господарському віданні чи оперативному управлінні державних підприємств, установ, організацій або не увійшли до статутного капіталу господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), у тому числі не завершені будівництвом.

Ініціатива щодо передачі об'єктів права державної та комунальної власності може виходити відповідно від органів, уповноважених управляти державним майном, Національної академії наук, інших аналогічних самоврядних організацій, яким передано в користування державне майно, місцевих органів виконавчої влади, відповідних органів місцевого самоврядування (ст.3 ЗУ "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності").

Відповідно до положень ч.1 та ч.2 ст.4 ЗУ "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності", передача об'єктів з державної у комунальну власність здійснюється за рішенням: Кабінету Міністрів України - щодо об'єктів, визначених у абз.2-5 ч.1 ст.2 цього Закону (крім нерухомого майна, призначеного виключно для розміщення дошкільних навчальних закладів); органів, уповноважених управляти державним майном, самоврядних організацій - щодо об'єктів, визначених в абз.6 ч.1 ст.2 цього Закону, та нерухомого майна, призначеного виключно для розміщення дошкільних навчальних закладів; передача об'єктів з державної у комунальну власність територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах здійснюється за наявності згоди відповідних сільських, селищних, міських, районних у містах рад, якщо інше не передбачено законом, а у спільну власність територіальних громад сіл, селищ, міст - за наявності згоди районних або обласних рад, якщо інше не передбачено законом.

Підставою для набуття права комунальної власності є передача майна територіальним громадам безоплатно державою, іншими суб'єктами права власності, а також майнових прав, створення, придбання майна органами місцевого самоврядування в порядку, встановленому законом (ч 2 ст.60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Як встановлено судами та вбачається з матеріалів справи, у листі від 12.04.00 №7/21-6б-2067 Міністерство транспорту України зазначає, що розглянувши пропозицію Укрзалізниці і Придніпровської залізниці не заперечує щодо передачі 101 житлового будинку (див. додаток) з державної власності у комунальну власність Дніпропетровської обласної державної адміністрації.

У додатку до листа Міністерства транспорту України від 12.04.00 №7/21-6б-2067 міститься перелік об'єктів житлового фонду Придніпровської залізниці для передачі державному житлово-комунальному підприємству "Південне" в м. Дніпропетровську, де зазначено житловий будинок №18 по вул. Канатній (загальна площа 2 889 м2).

Отже, як вірно зазначено судами, Міністерство транспорту України не заперечувало та надало згоду ДП "Придніпровська залізниця" передати буд.18 по вул. Канатній у м. Дніпропетровську з державної власності у комунальну власність.

24.04.03 Дніпропетровською обласною радою прийнято рішення №146-8/ХХІУ, яким надано згоду на прийняття до спільної власності територіальних громад області від Придніпровської залізниці житлового фонду та об'єктів соціальної інфраструктури, необхідних для його обслуговування, з подальшою передачею їх на баланс обласного житлово-комунального підприємства "Південне".

30.04.03 за актом приймання-передачі житлового фонду ДП "Придніпровська залізниця" на баланс ОЖКП "Південне", затвердженого заступником голови Дніпропетровської облдержадміністрації, ДП "Придніпровська залізниця" передало на баланс ОЖКП "Південне" житловий будинок №18 по вул. Канатній у м. Дніпропетровську загальною площею 3 721 м2 (з яких: жила площа квартир 1 742 м2, загальна площа квартир 2 889 м2).

У п.8 акту приймання-передачі житлового фонду ДП "Придніпровська залізниця" на баланс ОЖКП "Південне" від 30.04.03 зазначено, що підприємство, у повному господарському віданні або в оперативному управлінні якої перебував будинок передала, УЖКГ прийняв, зокрема, таку документацію: технічний паспорт на будинок, копію акта приймання-передачі приміщення ДФСК "Локомотив" загальною площею 70,4 м2.

У технічному паспорті на квартирний (багатоповерховий) житловий будинок №18 по вул. Канатній станом на 11.07.03 значиться загальна площа будинку №18 по вул. Канатній 3 832,8 м2.

10.09.03 складено акт приймання-передачі із спільної власності територіальних громад області у комунальну власність територіальної громади міста Дніпропетровська цілісного майнового комплексу обласного житлово-комунального підприємства "Південне". Акт складений на підставі розпорядження голови обласної ради від 10.09.03 №171-р "Про передачу із спільної власності територіальних громад області у власність територіальної громади міста Дніпропетровська цілісного майнового комплексу обласного житлово-комунального підприємства "Південне" та рішення Дніпропетровської міської ради від 26.02.03 №35/7. Серед переліку будинків житлового фонду ОЖКП "Південне", що передаються до комунальної власності територіальної громади м. Дніпропетровська, міститься буд. 18 по вул. Канатна загальною площею 3 808 м2.

За актом приймання-передачі основних засобів від 01.03.04 №96 буд. №18 по вул. Канатній у м. Дніпропетровську здано з балансу ОЖКП "Південне" та прийнято на баланс КВЖРЕП Красногвардійського району.

У ст.7 ЗУ "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності", в редакції станом на час виникнення даних правовідносин, встановлено, що з державної у комунальну власність передаються безоплатно такі об'єкти: житлові будинки (разом із вбудованими та прибудованими нежилими приміщеннями) та гуртожитки (в тому числі не завершені будівництвом); заклади освіти, дошкільного виховання, культури (крім кінотеатрів), фізичної культури та спорту, охорони здоров'я (крім санаторіїв, профілакторіїв, будинків відпочинку та аптек), соціального забезпечення, дитячі оздоровчі табори, в тому числі не завершені будівництвом; підприємства міського і приміського транспорту, шляхового господарства, а також акції (частки, паї) господарських товариств, створених на базі їх майна (у разі якщо щодо них не було прийнято рішення про закріплення їх у державній власності); аеропорти цивільної та колишні аеропорти військової авіації, які не мають можливості самостійно забезпечувати свою сертифікаційну придатність, за поданням Міністерства транспорту України та Міністерства оборони України. Безоплатно можуть передаватися також інші об'єкти права державної власності, визначені статтею 2 цього Закону, якщо такі об'єкти не менше двох разів пропонувалися до продажу конкурентними способами приватизації, але не були реалізовані. Разом з житловим фондом передаються вбудовані і прибудовані приміщення, зовнішні мережі електро-, тепло-, газо-, водопостачання та водовідведення, а також будівлі, призначені для обслуговування цього фонду (бойлерні, котельні, каналізаційні та водопровідні споруди, обладнання тощо). Передача оформляється актом приймання-передачі, який підписується головою і членами комісії. Форма акта приймання-передачі затверджується Кабінетом Міністрів України. Право власності на об'єкт передачі виникає з дати підписання акта приймання-передачі.

Таким чином, суд касаційної інстанції погоджується з судами, що житловий будинок по вул. Канатна,18 у м. Дніпропетровську разом з нежитловим приміщенням, яке знаходилось на балансі ДФСК "Локомотив" загальною площею 70,4 м2, було передано на баланс ОЖКП "Південне" відповідно до вимог ст.7 ЗУ "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності" (в редакції станом на час виникнення даних правовідносин), оскільки зазначеною нормою визначено, що з державної у комунальну власність передаються безоплатно житлові будинки (разом із вбудованими та прибудованими нежилими приміщеннями).

У ст. 19 Конституції України зазначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до приписів ст.17 ЗУ "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію ("Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод") та практику Суду (Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини) як джерело права. У рішенні від 24.06.03 у справі "Стретч проти Об'єднаного Королівства" Європейський суд з прав людини зазначив: "наявність порушень з боку органу публічної влади при укладенні договору щодо майна не може бути підставою для позбавлення цього майна іншої особи, яка жодних порушень не вчинила". У цій справі Європейський суд дійшов висновку про те, що, оскільки особу позбавили права на його майно лише з тих підстав, що порушення були вчинені з боку публічного органу, а не громадянина, в такому випадку мало місце "непропорційне втручання у право заявника на мирне володіння своїм майном та, відповідно, відбулось порушення статті 1 "Першого протоколу Конвенції". Тобто визнання недійсними рішення публічного органу та договору, згідно з якими майно отримане у власність від держави, та подальше позбавлення цього права на підставі того, що державний орган порушив закон, є неприпустимим та незаконним. Відповідно до ст.1 Протоколу 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. У вказаній справі Європейський суд з прав людини дійшов висновку, що оскільки особу позбавили права на його майно лише з тих підстав, що порушення були вчинені з боку публічного органу, а не громадянина.

Відповідно, мешканці житлових будинків, які оскаржуються у даній справі є особи, у розумінні вищезазначених приписів, що законно набули майно та мирно володіють ним.

Отже, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів про відмову в позові, що не призвело до непропорційного втручання у право мешканців житлових будинків на мирне володіння своїм майном, яке закріплено нормою ст.1 Першого протоколу Конвенції.

Згідно п.2 роз'яснення Вищого господарського суду України від 26.01.00 №02-5/35 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів", підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.

Судами попередніх інстанцій вірно встановлено, що спірними рішеннями Дніпропетровської міської ради від 26.02.03 №35/7 та від 19.11.03 №11/13, рішенням виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 18.11.04 №3179 прийнято у комунальну власність територіальної громади м. Дніпропетровська із спільної власності територіальних громад Дніпропетровської області майно, яке вказано в переліку до цих рішень, та постановлено на баланс житлово-експлуатаційних підприємств.

Доводи скаржників про те, що спірні приміщення №87 та №88 у буд. 18 по вул. Канатна у м. Дніпропетровську не передавались в комунальну власність є необґрунтованими та спростовуються наявними матеріалами справи.

Суди також зауважили, що житловий будинок по вул. Канатна у м. Дніпропетровську було передано на баланс ОЖКП "Південне" на підставі рішення Дніпропетровської обласної ради від 24.04.03 №146-8/ХХІУ, яке позивачем у даній справі не оскаржувалося.

Отже, доводи касаційних скарг спростовуються вищевикладеним та не можуть бути підставою для скасування постанови та рішення у справі, а тому їх слід залишити без змін, такі як ухвалені при повному з'ясуванні всіх обставин справи та при вірному правозастосуванні.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги Міністерства інфраструктури України та Державного підприємства "Придніпровська залізниця" залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.07.16 у справі №904/148/15 залишити без змін.

Головуючий - суддя Б. М. Грек

Судді І. Д. Кондратова

М.М. Малетич